Канабис сатива Каннабис семена Тольятти

О, братаны, я вам расскажу такой крутой байк, поверьте! Я как-то решила поднять свои барыганские закладки и купить себе шишки травки. Это было жесть, я вам скажу! Но ничего, сижу я в своей комнате, ковыряюсь в своих мыслях, когда к нам в городе появляется новый поставщик наркоты. И этот парень был готов принести нам все, что только можно вообразить: спид, молли, шизу и, конечно же, травку.

Так вот, однажды решили мы с моими друзьями купить пару пачек шишек. Собрались мы у меня дома и начали планировать как это всё организовать. Вроде бы все просто: денежки собрали, контакты нашли, осталось только договориться о месте и времени встречи. И вот, наконец, наступил тот долгожданный день.

Встретились мы с нашим поставщиком в подземном паркинге. Тип казался ушибленным, но очень харизматичным. Представился как Крыса. Ну, да ладно, мы пришли не за ним, а за наркотой. Он достал свою сумку и выложил на столе несколько пачек шишек марихуаны. Это было что-то невероятное! Мы сразу же договорились о цене и сделке.

После этой встречи у меня началась настоящая марафетская ярость. Я сразу же позвонила своим друзьям и пригласила их ко мне. Они мне всегда помогали в таких делах, ведь мы вместе проходили через кучу всего – от барбитуратов до МДМА. Пришли они быстро, сразу же включили свою любимую музыку и начали крутить разноцветные шишки.

Мы закурили и вдохнули этот магический дым. О, как же я люблю это ощущение! Сразу же почувствовала, как расслабились мои мышцы, а заботы и проблемы стали казаться такими маленькими. Мы говорили о всем на свете: об искусстве, политике, любви. И все это в сиянии приятного послевкусия.

А потом мы решили развлечься и немного покататься на аэротрубе. Это такое безумное веселье, братаны! Мы надеваем специальный комбез и залезаем в эту огромную трубу. И там начинается настоящий космический полет! Мы кружимся и закручиваемся, нас сопровождает красивая музыка, а вокруг играют яркие огни. Это как будто смотаться в другую реальность, где все пропорции искажены, а ты чувствуешь себя таким свободным и беззаботным.

Но, конечно же, у нас не обошлось без небольшой шизы. Один из наших друзей начал крутиться на аэротрубе с такой скоростью, что мы уже начали беспокоиться. Он кричал, что видит каких-то призраков, как будто находится в параллельном мире. Мы сразу же попросили остановить все это безумие и помочь ему выйти из аэротрубы. Но ему понадобилось время, чтобы восстановиться и понять, что произошло.

Когда все закончилось, мы вернулись домой, но ощущения от этого вечера остались с нами еще долго. Ведь мы провели вместе такой незабываемый день, испытали такие эмоции. И хоть некоторые могут считать нас ушибленными или безрассудными, нам все равно. Мы просто хотели почувствовать настоящую свободу и радость, даже если это потребовало немного безумия, пары закладок и немало шишек марихуаны.

Так что, братва, если у вас есть возможность, попробуйте такой адреналин! Аэротруба в сочетании с травкой – это просто жесть, после чего ты уже никогда не вернешься к обычной жизни.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...